понеділок, 28 жовтня 2013 р.

Paul Mccartney - New : нове обличчя сера Пола


Відносно нещодавно вийшов новий альбом живої легенди і екс-бітла - сера Пола Маккартні. І про нього я пропоную поговорити і почитати.


Для початку хочеться сказати, що альбом виглядає дуже свіжо і сучасно. І ним він довів деяким критикам, що після смерті його музи на протязі багатьох років - Лінди(дружина сера Пола), "порох в порохівницях" ще залишився(від попередніх 3 робіт екс-бітла відчутно віяло депресивністю). Але, звичайно, сер Пол нікому нічого доводити не збирався, він просто хотів творити.

І для роботи над "новим" зібрав компанію маститих, сучасних продюсерів, які сьогодні формують музику. В його команді - Марк Ронсон, відомий за роботою з Лілі Аллен і Еммі Вайнхаус., Пол Епворт - працював на гурт Florence the Mashine і співачку Адель а також Джайлс Мартін - син Джорджа Мартіна(його предствляти сподіваюсь не треба). Багато в чому завдячуюючи саме їхній роботі альбом звучить так сучасно.

Альбом стартує піснею під назвою "Save us"  - гудяча гітара, стрибаючі ритми дарують нам пісню в стилі інді-рок. В стилі незвичному для музиканта але сер Пол не боїться нових жанрів і охоче експериментує з ними. Наступна "Aligator" в чомусь нагадала ще ті бітлівські мелодії, які привили мені справжню любов до музики. Але сучасна обробка робить їх зовсім іншими.
"On My Way To Work" вже так схожа на те, що ми звикли чути від екс-бітла, ось тільки гітара знову звучить трішки по-новому.

А далі "Queeinie Eye". Пісня, що вийшла синглом з просто неймовірним кліпом(детальніше). Особисто зізнаюсь я захворів на це відео а отже і на пісню. Гадаю слова тут зайві треба просто послухати або подивитись.


"Early Days" - прекрасна акустична балада, в якій Пол згадує ще часи його юності і участі в Бітлз. А акустичні балади те, що сер Пол дуже добре вміє робити(Yesterday, Blackbird).
Ну а далі та сама "New", яка прозвучала першою, яка подарувала альбому назву і яка найбільш бітлівська в альбомі. ІМХО. Її вже досить часто крутять по радіо а отже є за що крутити. І справді прекрасна мелодійність і аранжування. Вона майже ідеальна якщо не зовсім.


Ну а далі йде суміш психоделії і сучасної електроніки під біт і зачарований вокал - "Appreciate". Вийшло дуже навіть непогано.  Восьма в списку "Everybody Out There" - початок та й ритми якої нагадують знамениті хіти "Mrs. Vanderbit" чи "Hope of Deliverence" але сучасне аранжування робить своє і виходять зовсім нові і неповторні треки. Наступна - "Hosanna" - найбільш  меланхолійна робота в альбомі в якій гітара звучить дуже навіть по-роковому. В стилі Pink Floyd я б так сказав.

"I Can Bet" звучить також дуже свіжо в інді-роковому стилі і в чомусь схожа на "Everybody Out There". "Looking At Her" - доволі спокійна в куплеті, навіть занадто, але на приспів вступають електроефекти і вся спокійність безслідно зникає. Під кінець альбому звучить трек "Road". А звучить він з елементами психоделіки і чогось такого меланхолійно-депресивного в стилі Тома Йорка і його Radiohead. 

І закінчується альбом чудово -  "Scared". Прекрасна піано-балада в кращих традиціях Маккартні. Такі пісні вміють "зачіпати" за живе. 

Висновок : Незважаючи на те, що серу Полу вже за 70 і час задумуватись про прожиті роки, втрачені можливості і тд він і далі випромінює життєрадісність і в доброму розумінні наївність. Саме таким і вийшов його новий альбом. Музиканту нарешті вдалось оговтатись від втрати дружини і тепер в його серці знов з'явилося місце для любові. В музичному плані "New" виглядає як поле експериментів, успішних експериментів. І знаєте, я горджуся, що живу в один час з таким генієм.

Оцінка : 8 з 10

В свій плейлист я додав : "Queenie Eye", "New", "Early Days", "Scared". 

Послухати альбом можна тут :: Paul Mccartney - New