Львів затопило дощем а Арену Львів океаном, Океаном Ельзи. Саме такий банальний і передбачуваний пролог найбільше підходить до вже вчорашнього і ще трохи сьогоднішнього концерту океанів у
Львові.
Можна тисячу раз
писати і описувати наскільки крутим був вчорашній виступ але все одно не
вдасться повністю передати, тому що це трохи більше ніж просто концерт чи
музика, це потрібно відчувати!
А тепер по порядку. Починався день дощем і флешмобом на Площі Ринок, закінчувався теж дощем і концертом, який розпочався з традиційним для О.Е запізненням. Якщо відкинути всі емоції і спробувати осмислити холодним розумом то все шоу в сукупності(звук, ефекти, графіка і т.д) пройшло на дуже високому рівні і тут вже мова йде не про рівень українських виконавців, це рівень провідних західних груп.
Напередодні
концерту Вакарчук заінтригував сет-листом і він справді порадував адже були
зіграні ті пісні які фани О.Е вже давно не чули або й не чули взагалі, мені особисто не вистачило Вулиці але це
вже особисті побажання кожного. Десь з
середини концерту я зрозумів як добре, що я 6 років ходив на футбол і
ноги маю витривалі адже енергетика просто зашкалювала.
Що ще дуже круто
виходить у групи так це неймовірно ліричні і особисті пісні (Холодно, На Лінії
Вогню, Вище Неба, Друг) вони грають для
великого стадіону і ці пісні ні на грам не втрачають свого шарму. І все
це дійство відбувається як діалог між музикантами і слухачами, де одні і другі
тонко відчувають один одного, де
моментами можна і без слів. Кожна пісня піднімала людей, якась брала
романтичністю, якась – емоцією, інша – драйвом.
Імпровізації з учасниками Голосу Країни, вихід у футболках ”Карпат”,”заберіть
ті шарікі звідси”, хороводи у фан-зонах, забавки Мілоша з публікою – всі були
як одна велика сім'я і це дуже круто насправді.
На самому початку
концерту Вакарчук сказав, що це має бути не свято, це має бути привід до єднання,
щоб показати всім які ми сильні, що "впала між нами стіна". Це стало святом, яке об'єднало нас. Українці, чому так нас об’єднати можуть тільки
концерти Океану Ельзи, успіхи футбольної збірної чи інших спортсменів і
політики, що втратили совість? Чому? Бляха, ви шарите якими сильними насправді
ми є, ми історично пройшли все, що
тільки можна, далеко не кожна нація стільки випробувань витримала і після цього
кожен йдучи по вулиці має відчувати гордість за себе і свою Батьківщину.
І на закінчення
хочеться подякувати всім хто був, залишався до останнього акорду на
стадіоні, кожен з вас вклав свою
частинку в цю атмосферу. Ми всі дуже
круті, просто частіше нагадуймо собі про це.
