Новий гранатовий резонанс, новий Сплин, новий ковток свіжого повітря...
Ще в минулому році лідер Сплину в одному з інтерв'ю заявив, що вже записано близько 27 пісень і що з них буде відібраний матеріал для нового альбому : "Ці пісні сильно відрізняються від того, що було раніше. Хоча я сподіваюсь група при цьому буде впізнавана.". І був правий. "Резонанс-1" - це зовсім інший Сплин, який відрізняється від того до якого ми звикли. Хоча по-суті це один і той же Сплин.
"Резонанс" - це перша двостороння платівка групи. І такий хід напередодні двадцятиліття колективу виглядає доволі жваво. Ця влиття свіжої крові, принаймні таким воно здається. Це той резонанс до якого прямує рок-бенд з Санкт-Петербурга, тема якого посідає далеко не останнє місце в творчості Сплину.
На фоні останніх альбомів групи, після того "вибуху" у 90-х що дав Васильєв і компанія вони виглядали виснаженими, "сухими" у плані творчості, імпровізації, музики,текстів , нова платівка сприймається свіжо, по-новому. Хоча це лише моя суб'єктивна думка. Та й в загалом музика - це дуже суб'єктивна річ.
Починається ж альбом традиційними для Сплину мотивами : "Всадник". "Старый дом" - все це ми вже десь бачили. Четверта "Мороз по коже" повністю виправдовує статус першого синглу альбому, який вийшов ще в кінці 2013-го. За словами Васильєва її вибрали синглом тому, що вона одна з найбільш "чіпляючих" пісень в альбомі. Це одна з тих пісень, яrа викликає ті відчуття про які "говорить" її назва.
Доволі вдалим експериментом виглядає "Ай лов ю!". Такий собі весняний, "стрибаючий" веселий репачок про любов. В цій пісні знайшлося місце для скрипки, віолончелі, саксофону, труби і тромбону.
До речі про аранжування : на пластинці відчуваються струнні квартети. Вони наче дають нове життя в звучання групи, і вже десь починаючи з "Есть кто-нибудь живой?" на сцену виходить той новий Сплин, про який писалось на початку, той Сплин, який зробив ковток свіжого повітря і з полегшенням далі записує музику.
Так вже є що Васильєва більше сприймають як поета ніж композитора. Всі тексти альбому, вони наче одне ціле, один великий роман, написаний абсолютно щасливою людиною, яка нікуди не спішить і спокійно насолоджується кожним моментом. Навіть така заїжджа тема для групи як тема Петербурга виглядає змальованою якимись новими фарбами, небаченими нами досі.
Такі проникаючі рядки з "Рай в шалаше" і суміш з ритм-секції і гітари народжують справжню музику, яку вже давно не було чути від групи. Один з найбільших шедеврів альбому "Помолчим немного" який є справжньою квітесенсією рок-напруги, надриву і душі написаний невідомим автором але пісня від того не стає гіршою.
Багато хто очікує від Сплину того що і в кінці 90-х, того ж драйву, тієї ж енергії і всі наступні альбоми починаючи з "Новых людей" сприймає досить песимістично. Але потрібно розуміти, що Сплин вже ніколи не буде таким як на "Гранатовому". І річ тут не в творчій здатності колективу а у тому, що проходить час міняються думки, світосприйняття, міняється й музика.
І гранатовий колір обкладинки тут дуже символічний.
Висновок : Висновку як такого не варто робити адже нас чекає ще друга частина альбому. Але що хочеться сказати найперше так це те, що нова платівка подарувала нам щось нове, небачене ще досі : нові ефектні аранжування, нові світлі емоції, врешті-решт нові враження і відчуття. Чекаємо продовження...
Оцінка : 7 з 10
В свій плейлист я додав : "Мороз по коже", "Есть кто-нибудь живой?", "Рай в шалаше", "Помолчим немного".
Послухати альбом можна тут : Сплин - Резонанс. Частина 1
