субота, 26 жовтня 2013 р.

Океан Ельзи - Земля : новий виклик "океанів"

Почати писати хочеться про щось "рідне" для душі і водночас більш-менш актуальне. Ну одним словом я вирішив написати серію статей про альбоми випущені у 2013 році і які, щонайменше, привернули мою увагу.


Почну з таких рідних і улюблених для мене "океанів" і їхньої "Землі". Тема вже не дуже актуальна адже альбом вийшов ще в кінці весни, вже навіть встигла завершитись 1 частина туру в підтримку альбому.
Перше на, що звертається увага при прослуховуванні альбому - це зовсім інший рівень звучання, який кардинально відрізняється від попередніх робіт О.Е та й взагалі для українського шоу-бізнесу - це щось нове. 

Вся платівка звучить в "британському" стилі. Недарма вона записувалась на Туманному Альбіоні в Лондоні та ще й відомим західним продюсером - Кеном Нільсоном, відомим за роботою з Coldplay.

Що ще кидається в вуха - так це таке приємне і м'яке звучання альбому, яке багато в чому завдячується завдяки роботі продюсера. Через це й здається що альбом є занадто "попсовим"(Особисто в мене саме таким і було перше враження). Всі ми добре звикли до драйву і концертної енергетики від "океану" і вихід такої платівки дещо "спутав карти" шанувальникам їхньої музики і багато кому міг альбом не сподобатись на перший погляд. Але щоб альбом О.Е не сподобався - це щось нереальне.

При записуванні альбому група зіштовхнулась з одною проблемою - її покинув незмінний гітарист останніх років Петро Чернявський, якого змінив друг клавішника групи Мілоша Єліча - серб Влада Опсеніца. Це дало свій відбиток на альбомі, у деяких піснях.

І так детальніше про альбом, поїхали :

Першою в альбомі йде пісня "З нею'. Перші акорди альбому вже заставляють рухатись під ці україно-сербські ритми. Тут якраз і відчувається, що в групі новий гітарист. Суміш сербсько-українського етно-фольклору з рок'н'ролом дарує непервершену баладу. Рекомендується при прослуховуванні, коли перебуваєш далеко за межами Батьківщини.

Під номером 2 йде - "Стіна". Пісня,яка записувалась ще з колишнім гітаристом і з якою Вакарчук і Чернявський гастролювали з проектом Святослава "Брюссель". Пісня чудова але її трішки псує той факт, що вона не така нова для громадськості. Ну і її "брюсселівський" варіант мені подобається більше. Відсутність клавіш Шурова, ударних Малишева та й навіть флейти Бабкіна відчувається. Хоча гітарне соло в ній просто шикарне.

Третьою йде трохи незвична для О.Е пісня не про весну а про літо - "Бодегіта". Під такі пісні не вдумуєшся в текст, яким безглуздим він б не був а просто хочеться рухатися, стрибати, відриватися одним словом. В цій пісні як ніколи відчувається захоплення Святослава творчістю вічних "Led Zeppelin" і"Queen". Драйвові мотиви і гітарні соло роблять її головним зарядом енергії в альбомі.

Далі в альбом по-справжньому вступають клавіші Єліча.  Пісня "Незалежність" дарує такі ніжні і інтимні  емоції від прослуховування і це все на фоні веселих ритмів і чудових слів, які заставляють задуматись....Просто шик!! Знали б ви який кайф дістаєш від прогулянки дощовим Львовом і коли в навушниках звучить "Незалежність".

П'ята в списку - "Randez-Vouz". Найбільш попсова пісня з альбому але навіть така пісня знаходить своїх шанувальників. Однією з таких є моя мама. Ця пісня трохи пізніше релізу вийшла синглом з кліпом по відвертим мотивам БОНДіани.


   

Шоста - "Стріляй". Сумні емоції, втрачені надії все як  в кращих традиціях "океану".Пісня, яка теж вийшла синглом і яка теж може здатись попсою. В неї ситуація як і з "Без бою" через занадту частоту її прокручування по радіо і ТВ поступово починає всім надоїдати.


Сьомою звучить найліричніша пісня альбому - "Обійми". Приємний, легкий перебір на гітарі, зворушливий вокал Святослава, який дехто називає - виттям(почув таке по радіо). Під таку пісню так хочеться закутатись під ковдрою з гарячим горнятком чаю і обійматися...




"Караван" - приємні ритми, які самі заставляють рухатися. Хоч пісня з рок'н'рольним нахилом але звучить досить приємно і ніжно але не занадто. В таких піснях і відчувається робота продюсера.

А далі йдуть старі добрі "океани', яких ми так добре знаємо. "Джульєта" - пісня про любов в добрих традиція О.Е, чудові слова, пісня з концертним драйвом і чудовою мелодійністю. Хоча гітари звучать досить по-новому, знову ж таки робота продюсера.  Все, як треба. 

"На небі" - пісня, яка відразу припала до душі і не тільки мені. Я в цьому переконаний. Наймелодійніша, найромантичніша, ці епітети можна продовжувати ще досить довго. Пісня,яка нівелює всі інші недоліки альбому. Неймовірно легка і драйвова, проста і зрозуміла, яка пробирає, від якої ти "на небі" і "літаєш і знов, і знов". Таких пісень б побільше.

"Пори року" для прослуховування сидячи, схожа на пісню з мюзиклу чи щось таке. Крім домашнього прослуховування цю пісню по-доброму ніхто не чув адже на концертах вона не виконувалась.

Ну і завершує альбом ще один дует Мілоша і Святослава - "Коли навколо ні душі". Ще одна інтимна,чуттєва пісня  від О.Е, ще одна балада. Такі варто слухати коли навколо ні душі, навіть, коли тебе оточують тисячі людей.

Висновок : Щоб там хто не говорив але Океан Ельзи були, залишаються і напевно ще довго будуть залишатися українськими "Кличками" в музиці.  "Земля" - це зовсім інший рівень звучання, це альбом яким треба проникнутися і який більше підходить для прослуховування наодинці. Це новий виклик для О.Е. Такі альбоми як "Земля" нічим не поступаються альбомам провідних західних груп. Це зовсім інший рівень для України.

Оцінка : 9 з 10.

В свій плейлист я додав : "З нею", "Незалежність", "Обійми", "На небі", "Коли навколо ні душі".

Послухати альбом можна тут : О.Е - Земля